Іван Андрусяк
«Третій сніг»
(«Фонтан казок», 2015 )
Повість-казка
Для дітей середнього шкільного віку, для сімейного
Головний герой цієї повісті-казки – їжак Петро, який
мешкає у тернових хащах, відвідує школу вчителя зайця Миколи (так, усі звірі,
які населяють ліс, мають людські імена), щодня вигадує нову назву своїй лісовій
країні, намагається співіснувати з іншими звірами, і просто виживає. Власне
виживанню серед хижаків і присвячена значна частина цієї книги. І в цьому
повість є дуже правдивою, адже світ диких звірів – це, перш за все, світ
виживання.
Їжак Петро відчуває свою хижу натуру (адже їжаки –
хижаки. Вони полюють на мише, гадюк, вужів). Тому він не товаришує у школі з
мишами, навіть не намагається дізнатися їхніх імен, адже поза школою вони
цілком можуть стати його здобиччю, а «одна справа, коли ти їси безіменну мишу,
й зовсім інша – коли свого шкільного товариша. Узагалі миша – страва смачна,
принаймні для їжака; але миша, з якою ти в одному класі гриз граніт науки, - це
вже не страва, а особистість. Таку якщо випадково загризеш – то до кінця життя
тебе самого совість гризтиме». Мабуть тому він (а ще тому, що він жадає знань)
відвідує школу для хижих звірів вовка Мелетія, коли його вчитель заєць Микола
перебирається на зимівлю до селища.
Ще одна тема – мовної ідентичності. Ведмеді говорять
ламаною українською, поводять себе нахабно і грубо. Їхня мова відповідає їхнім
вчинкам. Російською мовою говорять люди, які наприкінці мстяться родині
ведмедів. Наприкінці спіймані в клітку ведмежата Іґнат і Філіп називають себе
Гнатом та Пилипом, говорять українською і зізнаються «ці всі модні штучки (це
вони про свою мову) не мають значення… Непотрібні вони!» Тобі стає щиро шкода
родину ведмедів, яка протягом усієї повісті «тероризувала» лісових мешканців, а
у фіналі твору в клітках відправляється до зоопарку.
Варто зазначити, що в книги є сюжет (в дечому навіть детективний),
а не просто намисто із подій та уривків історії. Це беззаперечний плюс книги,
адже так часто зараз можна зустріти книги для дітей без яскравого вираженого
сюжету, які більше нагадують збірки казок чи оповідань.
Особливе місце у книзі займають ілюстрації Ольги
Кузнецової, яка створила фантастичний і реалістичний світ водночас. У цій книзі
текст і малюнки гармонізують дуже вдало.
Іван Андрусяк, порушуючи одвічні проблеми добра і зла все
ж не дає однозначних відповідей на питання. Письменник запрошує читача самого
зробити висновки, не нав’язуючи їх, зайвий раз не моралізуючи. І це є одним із
показників гарної літератури для дітей.
Немає коментарів:
Дописати коментар