Презентація проекту "МІСТ" (АНОНС)

15 лютого у Кропивницькому презентують проект «Міст» (електронні антології).

Де: Наукова бібліотека ім. Д. Чижевського, відділ краєзнавства (3 поверх).
Початок: 14:00.

Вхід вільний.

Головна мета проекту – побудувати мистецький міст між містами України, створити своєрідний трансфер митців, ідей та культурних проектів.

У рамках проекту створюються електронні антології між двома містами України.

Читати онлайн антології можна за  ПОСИЛАННЯМ (клікнітьдля переходу)

Поради письменникам від Стівена Кінга

У своїй книзі «On Writing: 10th Anniversary Edition: A Memoir of the Craft» «король жахів» Стівен Кінг розповідає про своє життя та творчість. І у цій самій книзі він дає кілька порад письменникам, які тільки ступили на свій творчий шлях. Читаймо!

1. Спершу пишіть для себе, а потім – для аудиторії. «Коли пишеш історію – то розповідаєш її собі. Коли переписуєш текст, головне завдання  – викидати те, що не є історією».

2. Не використовуйте пасивних форм. «Боязкі письменники люблять пасивні дієслова з тієї ж причини, що і боязкі коханці люблять пасивних партнерів. Пасивні форми – безпечні».

3. Уникайте прислівників. «Прислівники – це не ваші друзі».

4. Особливо уникайте прислівників після виразів «він сказав»/ «вона сказала».

5. Але не спокушайтесь досконалою граматикою. «Об`єктом твору є не абсолютна грамотність, а вміння зацікавити читача і розповісти йому історію».

6. Пишіть сміливо. «Я переконаний, що страх лежить в основі найгірших творів літератури».

7. Читати, читати і ще раз читати. «Якщо у вас немає часу для читання, то у вас немає часу (або інструментів) й для писання».

8. Не хвилюйтеся про те,  щоб зробити інших людей щасливими. «Якщо ви хочете писати так правдиво, як можете, то ваше світське життя закінчиться».

9. Вимкніть телевізор. «Телебачення насправді є останнім, чого потребує письменник-початківець».

10. Ви маєте три місяці. «Перший проект книги повинен тривати не більше трьох місяців - період тривалості сезону».

11. Є два секрети успіху: «Я залишився фізично здоровим, і я залишився в шлюбі».

12. Один розділ/ідея/думка/повідомлення за раз. «Віньєтка на одній сторінці або епічна трилогія, як «Володар перснів», - робота завжди повинна виконуватись за принципом «одне повідомлення за один раз».

13. Ліквідуйте те, що відволікає. «У тій кімнаті, де ви пишете, не має бути ні телефону, ні телевізора чи відеоігор, щоб байдикувати».

14. Дотримуйтеся вашого власного стилю. «Ніхто не може імітувати стиль письменника у певному жанрі, незалежно від того, якою б простою справою це не здавалося б». 

15. Копайте! «Завдання письменника полягає у тому, щоб використовувати всі свої інструменти і отримати якомога більше інформації».

16. Зробіть перерву. «Читаючи ваші книги після шеститижневої перерви, вони здаватимуться вам дивними. Таке трапляється часто». 

17. Не залишайте нудні частини і вбийте своїх улюбленців. «Убий своїх улюбленців, убий їх, навіть якщо це розіб`є твоє крихке письменницьке серце, убий своїх улюбленців».

18. Дослідження не повинні затуляти історію. «Ось де повинне бути місце для дослідження: у фоні та позаду історії, наскільки це можливо».

19. Ви можете стати письменником просто завдяки читанню та писанню. «Найкращого ви навчитесь, якщо читатимете багато і писатимете багато; найцінніші ті уроки, якими ви навчали самого себе».

20. Письменництво - щастя. «Суть письменництва не в зароблянні грошей, славі, рейтингах, коханцях чи друзях. Письменництво - це магія, наче життєдайна вода, як і у будь-якій іншій творчості. Вода безкоштовна. Просто пийте».

Джерело

Живий голос Василя Стуса

Незграбно ворон кружеля. Незграбно кружеляють сосни. І кружеляє безголоса осіння крижана земля. Галактик зірна круговерть спіраллю простаного болю значить одвічну людську долю, снігами виповнену вщерть. Саме кружляння вікове! ...папір, перо і філіжанка. А свічка тріпотить світанком, котрий наш правнук днем назве. Василь Стус

Джерело: Типовий поет

Фотозвіт із вручення премії імені Євгена Маланюка

02 лютого 2018 року в обласній науковій бібліотеці імені Д.І. Чижевського, відбувся  урочистий захід, присвячений дню народження Євгена Маланюка. Під час урочистостей вшанували лауреатів обласної літературної премії імені Євгена Маланюка за 2017 рік Артема Луценка у номінації «Поезія» та Антоніну Гурбанську в номінації «Літературознавство і публіцистика».

Гурт EFIR зіграє хіти Океану Ельзи у Кропивницькому

2 лютого, о 19:00, в арт-кафе «Берлога» відбудеться концерт відомо у нашому місті та за його межами гурту EFIR, який зіграє хіти гурту Океан Ельзи.

Вхід: 100 грн.

Гурт EFIR  переможці відбіркового туру Всеукраїнського фестивалю "Червона рута" у 2016 році. Виступи: міні-тур Україною під егідою всеукраїнського шоу талантів "Кожен спроможен"; GreenCity Fest 2016 (Зеленодольськ); Патріот-фест 2016 (Кропивницький); фестиваль "Свято вихідного дня" 2016 (Козелець); PokrovaFest 2016 (Дніпро); концерт у підтримку всеукраїнської акції "Серце до серця" 2015, фестиваль "УкрОп" 2015 (Кропивницький) та інші. З ким ділили сцену: ТНМК, Тінь Сонця, Міла Нітіч, Piano Extremist, Erazma, Сонце в кишені.

День народження Євгена Маланюка та нагородження лауреатів премії (АНОНС)

2 лютого, о 15:00, в Кіровоградській обласній науковій бібліотеці імені 
Д.І. Чижевського відбудеться урочистий захід, присвячений Дню народження Євгена Маланюка. Під час урочистостей буде вшановано лауреатів обласної літературної премії імені Євгена Маланюка за 2017 рік.

Сестри Тельнюк - Молитва

Слова: Євген Маланюк Музика: Леся Тельнюк

Сторіччя героїчного бою під Крутами вшанували у бібліотеці

Український народ щороку вшановує пам’ять зовсім юних борців за волю, полеглих під залізничною станцією Крути. Ця битва стала символом героїзму та відданості Українській державі й національній ідеї, а її дата – 29 січня 1918 року – днем національної трагедії.
Бібліотекарі філії №19 запросили десятикласників НВО №18, щоб розповісти про нерівну боротьбу, як казав Володимир Винниченко: «…нашої інтелігентної молоді та національно-свідомого робітництва, яке гаряче стояло за українську державність» і вшанувати пам’ять полеглих студентів у бою під станцією Крути. Учні мали змогу переглянути документальний фільм «Боги призначили інакше», в якому зображено події грудня 1917 року-січня 1918 року та безпосередньо бою під Крутами.
У перебігу військових дій битва вирішального значення не мала, та у свідомості багатьох особливого значення набула завдяки героїзму української молоді, яка загинула в нерівному бою біля Крут. Трагічна загибель студентського куреня стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежність нашої держави.

Поради Чака Поланіка письменникам-початківцям

Через шість секунд ви мене зненавидите. Але через шість місяців ви писатимете значно краще.

Щонайменше на півроку ви маєте забути про існування дієслів, які означають процеси мислення: “думати”, “знати”, “розуміти”, “усвідомлювати”, “вважати”, “хотіти”, “пам’ятати”, “уявляти”, “бажати”, і сотень інших, які ви так полюбляєте.

Сюди ж слід включити “любити” і “ненавидіти”, а також “бути” і “мати”, але до них повернемося трохи згодом.

Практично до Різдва* вам не можна писати так: “Кенні цікавило, як відреагувала Моніка на те, що він пішов…”

Цю фразу вам доведеться розгорнути до чогось такого: “Цілими днями Кенні не було вдома, він пропускав останній автобус, йому доводилося брати таксі, а вдома Моніка вдавала, що спить – вдавала, бо вона ніколи не спала так тихо, а вранці вона поставила тільки свою каву у мікрохвильовку. Не його”.

Ваші персонажі про щось знають – а замість цього вам слід показати такі деталі, щоб читачі краще пізнали ваших героїв. Хай не дійові особи чогось хочуть, а ваш опис змусить читачів цього захотіти.

Замість того, щоб писати: “Адам знав, що подобається Гвен”, розгорніть це до: “На перервах Гвен завжди спиралася на його шафку, коли він ішов узяти книжки. Вона закочувала очі й повільно відходила, залишаючи чорні сліди від підборів на фарбованому металі й запах парфумів у повітрі, а замок досі зберігав тепло її тіла. Наступної перерви Гвен знову стоятиме на цьому самому місці”.

Якщо коротко – до дідька скорочення. Лише специфічні чуттєві деталі: рух, запах, смак, звук, відчуття.

Зазвичай письменники вживають “мисленнєві” дієслова на початку розділу – в цьому разі вони стають такими собі тезами викладу, і я ще скажу кілька “добрих” слів про це пізніше. У певному сенсі вони заявляють про наміри розділу. Усе, що далі, тільки ілюструє їх.

Наприклад: “Бренда знала, що ніяк не встигне вчасно. Від самого початку мосту машини стояли в заторі. Батарейка її мобільного здохла. Удома треба було вигуляти собак, бо доведеться після них прибирати. Та ще й вона пообіцяла сусідові полити його квіти”.

Бачите, як початкова “теза” нівелює всі наступні речення? Не робіть такого. Якщо немає ради, переставте цю тезу з початку абзацу на кінець. А краще – змініть її на щось таке: “Бренда ніяк не встигла б усього вчасно”.

Думка абстрактна. Знання і віра нематеріальні. Твір стане сильнішим, якщо ви просто покажете фізичні дії і особливості дійових осіб. Дайте читачам змогу думати і знати. Любити і ненавидіти.

Не кажіть читачеві: “Ліза ненавиділа Тома”. Вибудовуйте розповідь, як адвокат в суді, деталь за деталлю. Представте кожен доказ. “Під час перевірки наявності учнів, коли вчитель вимовив Томове ім’я, а той ще не встиг відповісти «Тут», Ліза голосно прошепотіла: «Шматок лайна»”.

Одна з найпоширеніших помилок, що їх припускаються письменники-початківці, полягає в залишенні героїв наодинці. Пишучи, ви можете бути самі. Читач теж може бути сам. Але дійова особа не повинна тривалий час перебувати одинцем. Вона починає думати, непокоїтися, ставити запитання. “Чекаючи автобус, Марк став хвилюватися, що поїздка виявиться дуже довгою”.

А на цьому місці мало б бути: “У розкладі написано, що автобус приїде опівдні. Марків годинник показував 11:57. Від зупинки можна було бачити всю дорогу аж до торговельного центру – жодного автобуса. Очевидно, водій зупинився на кінцевій і влігся відпочити. Він заснув, і тепер Марк точно запізниться. Чи ще гірше: він п’яний, і Марк заплатив сімдесят п’ять центів за смерть у жахливій катастрофі…”

На самоті ваш герой може зануритися у спогади чи фантазії, але навіть у цьому разі вам слід уникати “мисленнєвих” чи будь-яких інших абстрактних дієслів.

І ще: викиньте на смітник дієслова “забути” і “пам’ятати”.

Позбувайтеся таких переходів: “Ванда пам’ятала, як Нелсон розчісував їй коси”. Значно краще буде: “Коли вони вчилися на другому курсі, Нелсон часто гладив її шовковисте довге волосся”.

Повторюся: пишіть розгорнутими фразами, не скорочуйте.

А ще краще – зразу ж зводьте разом кількох героїв. Нехай вони зустрінуться і почнеться дія. Нехай їхні думки висловлюються діями і словами. А самі тримайтеся осторонь від їхніх голів.

Навчіться обходитися без “думальних” дієслів. І дуже обережно вживайте слова “бути” і “мати”. Ми часто кажемо: “У Енн були блакитні очі”, або “Енн мала блакитні очі”.

Зробіть так: “Енн стала кашляти, махати руками, щоб розігнати сигаретний дим з-перед своїх блакитних очей, і усміхнулася”.

Замість цих несмачних слів, спробуйте розкрити, що ж саме мав герой і чим він був деталями його образу, діями чи жестами. Таким чином ви покажете свою історію, а не розкажете її.

Коли ви навчитеся таким чином розкривати своїх героїв, ви зненавидите ледарів, які пишуть: “Джим сів поряд з телефоном, думаючи про те, чому ж Аманда не телефонує”.

Ось тепер ви можете мене ненавидіти, але, будь ласка, не вживайте “думальних” дієслів. А після Різдва, я переконаний, ви й не захочете.

* Есе було опубліковане в серпні 2013 року

Театр як доля. Іван Тобілевич (Карпенко-Карий)

Театр як доля: Іван Тобілевич (Карпенко-Карий)/ упоряд. О. Чуднов. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2012. – 366 с. (сер. «Єлисаветградське коло»).

Серія книжок «Єлисаветградське коло» мабуть одна з найкращих серій, які виходять у нашому місті. Це моє доволі суб’єктивне переконання. Але на це є декілька причин, хоча теж не менш суб’єктивних.

По-перше ця серія стосується нашого степового краю, оповідає про непересічних, а інколи навіть геніальних особистостей пов’язаних із Кіровоградом. По-друге інформація вміщена в книжках серії доволі унікальна. На обкладинках сміливо можна було б писати «Цього ви не знайдете в Інтернеті», адже ця інформація важкодоступна. По-третє книжки із якими мені довелося ознайомитись не монографічні, а швидше нагадують збірники. У них вміщено різнобічну інформацію – від спогадів, фотографій, до статей або навіть цілих монографій, бібліографій.

Ось деякі особистості пов’язані із нашим містом з якими ви можете зустрітись на сторінках книг серії «Єлисаветградське коло»: родина Шульгиних; лікар Натан Ширман; педагог Михайло Завадський; вчитель, суддя, подвижник Василь Нікітін; поети Євген Маланюк, Олександр Семененко, Кирило Емануель; генерал Олександр Самсонов; автор геніальних щоденників Йосип Поліщук; видатний драматург Іван Тобілевич (Карпенко-Карий).

«ТЕАТР як ДОЛЯ». Саме так називається книга із згаданої серії про життя Івана Тобілевича (Карпенка-Карого). І влучніше не сказати. Для всієї родини Тобілевичів театр став не просто покликанням, не просто способом заробітку, а долею. Від роботи на сцені у якості акторів, режисерів, співаків до розвою та зміцнення української драматургії, популяризації українського театрального мистецтва. Без театру старший з братів Тобілевичів своє життя не уявляв. Навіть «відпочиваючи» від сцени на хуторі «Надєждовка» драматург працював над п’єсами, розбудовуючи таким чином драматургічний пласт української літератури, якій був заповнений переважно низько вартісними речами.

У книзі вміщені досить цікаві матеріали. Це і стаття професора Володимира Панченка, і стаття видатної Софії Русової, яка переховувалась у домі Івана Тобілевича в Єлисаветграді, через що, як один із факторів, драматурга було вислано; це і спогади Олександра Шульгіна; стаття Степана Чорного, у якій розкрито (хоча і досить поверхово) театральні принципи Карпенка-Карого.

Найціннішими у книжці є дві речі. Перша – це бібліографічний покажчик видань у фондах ОУНБ ім.. Д. Чижевського. Серед видань зустрічаємо як твори Тобілевича, так і дослідження його життя та творчості, нариси, замітки, статті із журналів та газет, монографії. Цей покажчик можна знайти також на сайті бібліотеки ім.. Д. Чижевського.

Друга цінна річ – монографія Сергія Єфремова «Карпенко-Карий». Її можна знайти у зібранні праць Єфремова, але лише у читальному залі бібліотеки. Книжка «ТЕАТР як ДОЛЯ» дає можливість цю монографію мати у приватній власності.

Сергій Єфремов був знайомий із видатним драматургом – вони із Тобілевичем листувались. Тема їх розмов стосувалась переважно творчості (листи ви зможете переглянути у іншому цікавому виданні «Імекс-ЛТД» - «Невідомий Іван Тобілевич. Листи, п’єси».) У 1924 році дослідник написав монографію «Карпенко-Карий». На мій погляд це дослідження є одним з найкращих серед подібних праць, які присвячені Карпенку-Карому. У монографії органічно поєднались різні іпостасі корифея театру: Тобілевич-драматург, Тобілевич-особистість, Тобілевич-подвижник, Карпенко-Карий-актор (саме тут доречно назвати Івана Карповича «Карпенком-Карим», адже це лише його сценічний псевдонім, із яким він виступав у якості актора. А ось жив і творив, був культурним діячем саме як Іван Тобілевич). Сергій Єфремов приділив значну увагу драмам Тобілевича, особливо обділеній дослідницьким оком «Суєті».

Не сказати «родзинкою», але значним плюсом книги є ілюстративний матеріал – фотографії родини Тобілевичів, акторів у повсякденні та в сценічних образах, людей пов’язаних із Корифеями театру, скани деяких листів, рецензій, сторінок книг. Це все створює своєрідний настрій при читанні книжки, якщо завгодно, атмосферу. Деякі із цих знімків досить рідкісні, надані фондами музеїв (здебільшго краєзнавчого, Кропивницького, та Карпенка-Карого).

Не значним, але мінусом, можна назвати огріх технічного редактора усієї серії та цього видання зокрема – вирівнювання тексту слід було б виконати по ширині, а не по лівому краю – це кидається в очі, і до деякої міри псує враження від споглядання нерівних правих країв тексту.

Серію «Єлисаветградське коло» можна сміливо назвати геніальною ідеєю, яка втілилась у життя і проливає світло на визначні особистості нашого краю. А книгу «Театр як доля. Іван Тобілевич» варто відзначити як найбільш значиму, адже актуалізація феномену театру Корифеїв та окремих представників цього феномену є справою на сьогодні важливою. І це, що не може не радувати, наразі не єдина така книга.

Молодіжний театр «РЕЗОНАНС» запрошує на прем’єру вистави

Молодіжний театр «РЕЗОНАНС» ім. В. Дейнекіна запрошує на прем'єру вистави-комедії "ЄДИНИЙ СПАДКОЄМЕЦЬ" Жан-Франсуа Реньяра, яка відбудеться 12 лютого о 18:30.  

Вистава за легендарною п'єсою перенесе Вас у другу половину XVII століття. Ви поринете у захопливу історію та відчуєте всю силу авантюризму Франції епохи бароко. 

У головних ролях: Влад Крамаренко, Катерина Тоток, Роман Бутовський, Іван Зоря.

Художній керівник Заслужена артистка України Ірина Дейнекіна.

Довідки за тел: 095-181-64-27.